Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року Справа № 17/301

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Алєєвої І.В.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2013 року

у справі № 17/301

господарського суду міста Києва

за позовом Державного підприємства "Донецька залізниця"

до Державного підприємства "Вугілля України"

третя особа Державна адміністрація залізничного транспорту України "Укрзалізниця"

про стягнення 621478424,17 грн.

за участю представників

позивача - Чаруковський Р.В.

відповідача - Андрусенко Ю.С.

третьої особи - Побережна М.О.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2009 року Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Вугілля України" про стягнення 621 478 424,17 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08 листопада 2010 року у справі №17/301 позовні вимоги Державного підприємства "Донецька залізниця" задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Вугілля України" на користь Державного підприємства "Донецька залізниця" 581 692 176,36 грн. основного боргу, 10000000,00 грн. пені, 4837669,92 грн. трьох процентів річних, 949555,90 грн. інфляційних збитків, 25500,00 грн. витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 10052,64 грн. витрат, пов'язаних з оплатою експертного дослідження. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13 квітня 2011 року розстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 08 листопада 2010 року у справі № 17/301 на 12 місяців.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27 січня 2012 року розстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 08 листопада 2010 року у справі №17/301 в сумі 344563605,74 грн. строком на 12 місяців, починаючи з лютого 2012 р. рівними частинами по 28713633,81 грн. щомісячно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25 липня 2012 року ухвалу господарського суду міста Києва від 27 січня 2012 року про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 08 листопада 2010 року за результатами її перегляду за нововиявленими обставинами скасовано. Винесено нову ухвалу, якою розстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 08 листопада 2010 року у справі № 17/301 на загальну суму 332299645,63 грн. строком на п'ять років (60 місяців) з серпня 2012 року рівними частинами по 5538327,43 грн. щомісячно та 5538327,26 грн. у липні 2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12 грудня 2012 року відмовлено у задоволенні заяви Державного підприємства "Вугілля України" про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 08 листопада 2010 року в сумі 320 685 956,24 грн. на двадцять років.

29 жовтня 2013 року Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулось з заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 08 листопада 2010 року у справі №17/301 в сумі залишку боргу 297175130,64 грн. на 24 місяця з листопада 2013 року по вересень 2015 року з щомісячним погашенням заборгованості в сумі 12500000,00 гр. та в жовтні 2015 року в сумі 9675130,64 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13 листопада 2013 року (суддя Гулевець О.В.) у справі №17/301, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2013 року (суддді: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.) відмовлено Державному підприємству "Донецька залізниця" у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 08 листопада 2010 року.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою та ухвалою, Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2013 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 13 листопада 2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його заяву про розстрочку виконання рішення на 24 місяця за наступним графіком місяця з листопада 2013 року по вересень 2015 року з щомісячним погашенням заборгованості в сумі 12500000,00 грн. та в жовтні 2015 року в сумі 9675130,64 грн.

В обгрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

З аналізу норм чинного в Україні законодавства вбачається, що підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють його виконання або взагалі роблять це неможливим у строк або у встановлений господарським судом спосіб. Разом з тим, нормами Господарського процесуального кодексу України не визначено вичерпного переліку таких обставин.

Крім того, приписи ст.121 Господарського процесуального кодексу України не вимагають отримання згоди сторін на вжиття заходів, передбачених нею, а відтак, господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки чи відстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд зобов'язаний враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, а також оцінювати їх за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін та інші обставини справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для розстрочки виконання вищезазначеного рішення суду на загальну суму 332299645,63 грн. строком на п'ять років (60 місяців) з серпня 2012 року рівними частинами по 5538327,43 грн. щомісячно та 5538327,26 грн. у липні 2017 року був тяжкий фінансовий стан відповідача.

Враховуючи вищезазначене, зменшення терміну розстрочки виконання рішення господарського суду міста Києва від 08 листопада 2010 року у справі №17/301 може призвести до невиконання рішення.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявник не надав належних і допустимих доказів покращення фінансового стану боржника, що могло стати підставою для зменшення терміну розстрочки виконання судового рішення.

Статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відмовляючи позивачу у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 08 листопада 2010 року, суди попередніх інстанцій виходили з тих підстав, що ухвала господарського суду міста Києва від 25 липня 2012 року є чиною, а господарський суд не має права самостійно скасувати надану ним відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення, в тому числі й з тих мотивів, що такі умови не виконуються відповідачем.

А отже, правових підстав для розстрочення виконання вищезазначеного рішення в сумі залишку боргу 297175130,64 грн. на 24 місяці з наступним графіком з листопада 2013 року по вересень 2015 року з щомісячним погашенням заборгованості в сумі 12500000,00 гр. та в жовтні 2015 року погашенням залишку заборгованості в сумі 9675130,64 грн. у суду відсутні.

Відтак, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з обґрунтованими висновками судів про відмову позивачу у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 08 листопада 2010 року.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права під час прийняття оскаржуваних ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Натомість, відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2013 року зі справи № 17/301 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді І. В. Алєєва

С. С. Самусенко